ФУТБОЛ, ЯК ДЗЕРКАЛО.
Наші футболісти знову не їдуть на Чемпіонат світу, - шкода, звичайно. Але, чому? Чому вже не вперше щось зупиняє нас на останній сходинці? Тому, що футбол тут не винен; тому що він – лиш дзеркало, в якому віддзеркалюється внутрішня ситуація країни. Не може відображення бути кращим за оригінал; не може буйно цвісти, а тим більш плодоносити, окрема гілка на дереві, з підгнившим корінням; не може гарно почуватися окремий орган у хворому організмі.
Тому і з Євро-2012 не все ладно, бо соломинкою річку не перейдеш і за волосинку з багнюки себе не витягнеш; то хіба що казковому барону Мюнхаузену до снаги. Тож і розвинений фондовий ринок неможливий у нерозвинутому суспільстві, і передову пенсійну систему створити у відсталій країні годі сподіватись.
За поясненням підемо до науки. Ось вчені-ентомологи ставлять дослід. До акваріуму з піском садять звичайного собі мураху. Той, у відповідності до свого інстинкту, починає пісок копати. Через деякий час з’являється ямка з насипаним поряд пагорбом. До іншого акваріуму запускають пару таких самих мурах. Очевидно, вони за той же час створять вдвічі глибшу ямку і вдвічі вищий пагорб. Виявляється, - ні; не вдвічі, а втричі! Чому? Тому що два мурахи створюють систему не з кількісно, а з якісно іншими параметрами. На разі маємо, так званий синергічний ефект, коли 1+1>2. Подібних явищ у природі – безліч; і людське суспільство тут не виняток.
Футбольна команда і є прикладом такої суперефективної системи. Чому ж ця система не завжди дає очікувані результати, чому вона не показує тієї гри, та ще й у вирішальний момент, на яку здатна? Тому що з людьми не все так просто. Якщо рушійною силою для комах виступає інстинкт, то людям потрібні ідеї.
Ідеї повинні відповісти на питання «А нащо і заради чого, власне?» Прискіпливий погляд виявляє особистісну, егоїстичну природу більшості з них. «Щоб мені було хороше, заради власного благополуччя», - відповідають вони на те саме питання. Що ж, - цілком природно. Далі – складніше. Виявляється, окрім особистісних, направлених на себе, більшість людей мають ще й надособистісні цінності, що знаходяться у його підсвідомості на щабель вище, і заради яких людина здатна на значні жертви, не виключаючи самого життя. Чому так? Тому що якраз надособистісні цінності і здатні створювати найбільш ефективні системи, що дають своїм членам і сильніші почуття, і повніше розкриття власних здібностей, і більші звершення. Тож більшість людей мають внутрішнє прагнення до різноманітних системних утворювань; від товаришування, сім’ї, команди до клану, нації, держави.
Таким чином, порівнюючи дві футбольні команди, треба визначити, які фактори (особистісні чи надособистісні) виступили в даному разі системоутворюючими. Квартира, машина, зарплатня, - гарні ідеї і потужні мотивуючи стимули. Але, - лише для окремих гравців, бо вони сугубо особистісні. Команді потрібні цінності іншого ґатунку: творчі, групові, професійні, національні, державні.
Створити творчу атмосферу в команді, до снаги вправному тренеру; професійна гордість, то – справа федерації, групова виключність – вболівальників і власників команд. А от національна ідея, хоч вона і більш потужна, ні тренеру, ні всьому футбольному оточенню, без участі суспільства не підвладна.
Тож футбольні проблеми, - є відлуння проблем державних, проблем України, що вже 18 років шукає ту саму об’єднуючу ідею. Шукає багато в чому лише на словах, бо більшість політичної і бізнесової верхівки захоплені проблемами виключно особистісними. Не дивно, що й широкі верстви населення заклопотані власним виживанням в розбалансованій державній системі і не чують слабкого голосу тих, кого можна було б називати честю і совістю нації. На разі найпопулярнішим гаслом є «Кожний виживає наодинці», що з часом цілком логічно перетворюється на «Кожний помирає наодинці».
Розсадіть великий мурашник по окремих хатках і побачите, чого вони там набудують і кого навирощують. Виходить, що з точки зору науки, ми поводимо себе вкрай неефективно: копирсаємось у персональних пісочницях, шукаючи особисте маленьке щастя, а по великому рахунку, зостаємося глибоко нещасними.
По малому рахунку, ми намагаємось знаходити втіху у сім’ї, роботі, творчості, відчуваючи при цьому, як сенс життя вислизає з рук і розчиняється в одноманітних буднях. Цією слабкістю вміло користуються деструктивні секти і псевдорелігійні вчення, що не випадково без міри поширилися саме в Україні і саме зараз. Адже людині притаманно шукати сенс життя, як вищу налособистісну цінність, усвідомлюючи його, як частину чогось великого, гарного і необхідного. Частину Бога в ідеалі.
Щодо фінансів. Зрозуміло, що при відсутності національних ідей, бракує їх і в фінансовому секторі. А як же з ними було б добре. Наприклад, ідея міцної національної валюти, допомогла б країні уникнути доларового ажіотажу, а ідея про підтримку національного виробника не дозволила б без міри нарощувати імпорт, гноблячи цим власні підприємства.
А хіба існує національна ідея у фондового ринку; що він може запропонувати пересічному громадянину крім примітивного і більш схожого на пастку «Збагачуйся»? А куди завели нас шановні пенсійні реформатори, що своїми незграбними діями вельми нагадують образи Лебедя, Рака і Щуки з відомої басні? Поговоримо про це окремо. До речі, я не маю на меті когось у чомусь звинувачувати. По великому рахунку, ніхто і не винен. До чогось ми просто ще не доросли. Знаєш і не робиш, - то може і вина; не знаєш і не робиш, - то, скоріше біда. А з біди треба виходити разом.
|
